Шановні педагоги! Щиро вітаємо Вас із професійним світом!
У прекрасну пору року приходить до нас освітянське свято. Це час, коли шелестить золотим листям осінь і приносить нам свої щедрі дари.
Сонце стає лагідним і бажаним, небо – синім  і глибоким. Усі фарби стають насиченими і теплими. Усе це лише підкреслює, як ми любимо Вас, дорогі вчителі. Для Вас – ці теплі святкові акорди.
Земля без праці щедро не зародить,
Порожні зерна в колос не підуть.
І сонце гордо тільки там лиш сходить,
Де мудрі вчителі дітей ведуть.
Учителю! Важка твоя робота.
Орати й сіяти, полоти бур’яни.
Та урожай побачити охота –
Яка ж людина піде у світи?
Дитина йде до школи – чисте поле:
Посій, що хочеш – виросте усе.
Укинеш зерна злоби – зійдуть болем,
І вітер їх далеко понесе…
Добра зернятка дуже вже дрібненькі,
І сходять довго – треба їх глядіть.
Але якщо зійдуть в малих серденьках,
Не страшно тих дітей у світ пустить.
То хто ж вони, відважні педагоги,
Що вибрали професію святу?
Вони ступили на важку дорогу,
Вони щодня в майстерності ростуть.
У народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, художник – у своїх картинах, а вчитель – у думках і справах учнів. Кожна людина все життя із почуттям вдячності згадує рідну школу та вчителів. Адже в кожному прожитому шкільному дні було щось неповторне, незабутнє, що залишає свій відбиток у нашій душі.
Мудрі, далекоглядні, самовіддані, терплячі, лагідні і суворі – все це ви, дорогі наші вчителі!
Вам, шановні вчителі!
Вам дорогі порадники і наставники!
Ми присвячуємо це свято!
Шановні вчителі! Вас вітають ті, у чиїх серцях ви запалюєте бажання пізнавати світ, кому віддаєте свої знання, любов свого серця, чистоту своєї душі.
Нам дуже приємно сказати щире слово подяки всім учителям, які сіють у дитячі душі зерна не тільки знань, а й найкращих людських якостей.
Учителю! Невже ти не втомився
У юні душі класти щось нове?
Для цього ти на світі народився –
У цьому є покликання твоє.
Учителю! Ти наче нездоланність,
 Крізь все проносиш іскру доброти,
Щоб засвітить у серденьку дитячім
Вогонь священний розуму й краси.
Вчителю! Вчителько! Ми не забудем ніколи
Світле дитинство, класи і зоряні дні.
Де б не були ми, прийдемо до рідної школи
В очі поглянути ніжні твої і ясні.
Бути вчителем не лише почесно, а й надзвичайно відповідально. Адже в їхніх руках – дитячі душі. І не лише від батьків, а й від учителя залежить, якою людиною виросте сьогоднішній учень.

Ми чудово розуміємо, що працювати в школі дуже складно. Ніде правди діти, не раз ми випробовували вчителів на міцність. Але ви завжди знаходили вихід зі складної ситуації, і за це ми сьогодні вдячні вам.
Не кожен вчитель може бути Вчителем.
Дорога в серце – шлях не із легких.
Дитячі душі, вчасно не прочитані,
Як викинуті на смітник книжки.
Не кожен вчитель може бути Вчителем,
Бо різні нам Господь таланти дав.
Щоб Учень хоч би раз в житті молитвою
Про справжнього Учителя згадав.
Любі наші вчителі! Ми хочемо побажати вам розумних учнів і толерантних батьків, багато цікавих ідей і педагогічних знахідок.
І за жодних обставин не втрачати віру в Бога, любов до дітей і надію на краще.
Дорогі наші вчителі!
Хай вас обминають болі і тривоги,
хай стелиться довга життєва дорога.
Міцного здоров’я, злагоди в хаті,
щоб ви були щасливі, на добро багаті.
Спасибі вам усім за душу відкриту,
За ласку, турботу, любов, доброту.
Живіть довго-довго, милуйтесь цим світом,
Хай завжди для вас ніжні квіти цвітуть.
Хай щастям і сміхом наповниться дім…
За ваші турботи – низький вам уклін!

З повагою учні 11 класу.