Неділя, 22.10.2017, 04:58
Вітаю Вас Гість | RSS

Єлизаветівська СЗШ

Ми вдячні вам за ще одну весну...
Міні-чат
Наше опитування
На що ти зазвичай витрачаєш свій вільний час?
Всього відповідей: 132
Прогноз погоди
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Географія сайту
Статистика з 07.12.2015

Flag Counter

Історія Єлизаветівки очима письменника Миколи Литвина

Єлизаветівко моя!
Моє село, життя колиска,
Єлизаветiвко моя,
Ти рiдна здалеку i зблизька,
Людьми уславлена земля.

Так звертаюсь я до рiдного села, бо не зникає з пам’ятi ані село, анi люди, мiж якими вирiс i пам’ять про яких эбережу, доки житиму. Про людей, яких уже мемає помiж нас, але від яких набирався життєвого досвiду, любовi до рiдного краю, рідної землi.
І не раз прмгадую слова односельчанина, мудрого своїм довголiттям дiда Арсентiя Сушка, який на моє бажання виклопотати паспорта (адже тодi люди села були не паспортизованi) та перебратись до мiста тiльки-но демобiлiзованому з лав Радянської Армiї мене зупиняв: "Миколо, ну як ти там жмтимеш? Твоє мiсце на рiднiй землi тут! I тодi, восени 1965 року, я дiдовi Арсентiю вiдповiдав, що хочу йти до мiста, аби здобути, працюючи, освіту, спецiальнiсть. І вже спецiалiстом вернутись у рідне село. Так думав і так планував я. Освiту здобув, став iнженером-будiвелыииком, спецiалiстом, набравшись досвiду. Але, на мій превеликий жаль, на той час селу не був потрiбним. А як вияснилось набагато пiзнiше, не з тимм людьми я зустрiвся... Буває в життi, що не людина обирає життєву стежину, а життя виводить на неї. Буває...
i сьогоднi:

І куди повернути — не знаю.
Живу в мiстi, село бачу в снах —
Дотепер слiд дитинства шукаю
На отих чебрецю килимах.

Письменник М.Литвин на святкуванні Дня села у Єлизаветівці 2009 рік"СЛIД ДИТИНСТВА..." На початку цього, вже 2009 року, вийшов на околицю села з намiром стати на отi килими. Але... Там, де вони колись були, купи будiвельного смiття - вiдходiв, зарослих такими бур’яновими хащами, що й не пройдеш вiльно. Прикро. І подумав — ось вiн, наслiдок зближення мiста i села.
А моє село Єлизаветiвка мiж iнших козацьких сiл в окрузi — Курилiвка, Лобойкiвка, Попово-Балівка, Петрикiвка розкинулось зi сходу на захд на  12 км і з кожного краю стояла молочнотоварна ферма. Розташована €лизаветiвка в приднпровськiй низини, можливо, на днi колишнього великого потоку води,  бо грунти наноснi, клаптиками родючi, а великими масивами пiщаними бурханами, навiть і пiщані, непригоднi для землеробства. Нинi такi землi залiсненi сосною. Однак село багате (колись так i було) рiзними низинами, толоками, болотами, на яких багато рiзнотрав’я, пригодного для сiнокосу або випасу скотини, що сприяло розвитку тваринництва. А водоймища кишiли рибою. Так було. В таких умовах жили й господарюнали нашi попередники...
А село мас свiй вiдлiк часу від 1772 року, коли переселенцi з поселения Бригадирiвки, розташованої бiля берегiв Днiпра, з причини незручностей вiд весняної повенi i лiтнiх засух на пiщаних грунтах, несприятливих для господарювания, шукали кращої мiсцини вище і переселялись понад рiчечкою Бовтiвкою (нинi лише низинка вIд її колишнього русла), та й заснували нинiшню Єлизаветiвку. А назву їй узгодив власник прибережних земель Якiв Васильоаич Завадовський, можливо, на честь імператрицi Єлизавети, за правлiння якої вiн зробив собi кар’єру вiйськового i мав чин бригадира.

На цих вибiрково придатних для землеробства дiлянках землi i мало село колись два колгоспи — "Комунар” і ” Комiнтерн”. Пiрофiлiровка колись, а нинi асфальтова дорога, роздiляє село навпiл. Схiдна сторона так i запишилась вiд назв колгоспiв — Комунар, а західна — Комінтерн. А згодом, внiаслiдок земельних реформ при М. С. Хрущовi, став один колгосп — "Правда", та згодом, приєднавши господарство Курилiвської сiльради, став колгосп "Комунiст”. А ще з часом, зусиллями голови колгоспу Василя Тихоновича Гречки, створено аграрно-виробниче об’сдкання "Орiль" разом з днiпропетровським комбайновим заводом ім. Ворошилова.
Господарство набирало сили. Село облаштовуаалося, люди змiцнювали свої господарства. Велась газифiкацiя села, будувались дороги в селi і навколо. В господарствi було дiйних корів 1500 голiв, 800 свиней, 150 коней, 52 трактори, 45 автомашин, 15 комбайнiв, а також поливнi системи в Єлизаветiвцi і Курилiвцi, дружнi зв’язки з науково-аграрним об’єднанням "Наукове” і Кременчуцьким нафтопереробним заводом.
Але реформи аграрного сектора екокомiки поклали край итенсивному розвитку села. На той час мiцне колективне господарство було реформоване пiд КСП, землю "розподiлили", "десь зникло” тваринництво і технiка.
Навколо села збудовано двi птахофабрики i тепличне господарство. Навiть Днiпродзержинськ лiвобережний — на землi Єлизаветiвської сiльради. А там колись був клин колгоспкого лану і мав назву — Заяча.
Людей від землi вiдiрвали. Та ще не зовсiм нинi вмерло село!
В селi народжуються дiти. І, може, тiльки завдяки зусиллям сльського голови Михайла Савченка функцiонує дитячий садок. Жива середня школа, хоч і є складностi з кiлькiстю приміщень для класiв: давно назріла потреба в будівництві нової. Ця вiд 1900 року! Ведеться робота в сiльському будинку культури (завiдувачка Катерина Василiвна Жукова). Там дiють гуртки художньої самодiяльностi i народного мнстецтва. В селi дiє бiблiотека, яку в належному стані пдтримує  бiблiотекар Нiна Федорiвна Іщенко. Але є ще безлiч проблем, якi потребують вирішення. Не розбудовується iнфраструктура села, його комунальне господарство. фiнансування села недостатнє, бо вiдсутнє базовеселоутворююче  господарство. Була в селi лiкарня...  Але не стало кому її  утримувати фiнансово і район закрив її.
Не доведи боже в село якоїсь епiдемiї! Як людей рятувати? Молоді до  мiста збiгають, а слабеньким ветеранам?
Доживають свого  вiку ветерани. Фронтовикiв лишились одиницi. До складу первинної ветеранської органзацiї села нинi входять ветерани категорiй: учасники, діти вiйни, ветерани працi. Загалом ветеранська органiзацiя села нараховує близько 600 ветеранiв. Очолює її ветеран працi категорiї ”дiти вiйни” Микола Iванович Корнієнко. Орденоносець. За самовiддану працю нагороджений орденом Трудової Слави. I намагається голова первинної оргакiзацiї ветеранiв села разом iз сiльським головою не залишати без уваги людей похилого вiку села...
Хоч і не живу постiйню в селi, але зв’язок не втрачаю. Часто навiдуюсь, зустрiчаюсь з односльчанами. Стежки дитинства, рiдна земля кличуть...

Земле моя, всі  ми твої діти...
Від тебе i до тебе догого йшов.
Блукав по світу, ніде правди діти,
Поміж красот ріднішу не знайшов.
І ось я твiй, маленька Батькiвщино,
Старий Дніпро, криниця край села,
Любов моя, незрадная дiвчино,
до тебе знову стежка привела.

Микола ЛИТВИН
За матеріалами газети "Зоря" №135 від 8 грудня 2009 року




Вітаємо Вас на нашому сайті!
Наша адреса
51831
Дніпропетровська обл.
Петриківський район
село Єлизаветівка
Центральна площа,3
тел. (805634) 23116
elisshkola@i.ua
Національно-патріотичне виховання
Діти України за здоровий спосіб життя
Пошук
On-line годинник
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Календар свят

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання


Новини освіти

Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтів - uCoz