Неділя, 25.06.2017, 16:06
Вітаю Вас Гість | RSS

Єлизаветівська СЗШ

Категорії розділу
[0]
Хочу все знати! [4]
Розробки виховних годин [10]
Охорона життя та безпека праці [6]
Розробки, сценарії, інструкції, пам'ятки, правила поведінки...
ЗНО [10]
Матеріали, які будуть цікавими і корисними для тих, хто готується до вступу в вузи України
Здоров'я [3]
Скарбничка класного керівника [4]
Новини освіти [3]
Мипам'ятаємо! Ми гордимося! [2]
Методичні рекомендації [1]
Поради батькам [4]
70 років визволення Дніпропетровщини та України [5]
Ми вдячні вам за ще одну весну...
Міні-чат
Наше опитування
Мої улюблені шкільні предмети
Всього відповідей: 375
Прогноз погоди
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Географія сайту
Статистика з 07.12.2015

Flag Counter

Каталог статей

Головна » Статті » Мипам'ятаємо! Ми гордимося!

Вчителі Єлизаветівської СЗШ - учасники Великої Вітчизняної війни


Семенча Андрій Полікарпович

Семенча Андрій Полікарпович народився 12 грудня 1923 року. В довоєнний період навчався в 10 класі, а потім працював у колгоспі «Перше Травня».

Із спогадів Андрія Полікарповича: "  В серпні 1941 року був призваний в ряди Радянської Армії. Спочатку був в 54 запасному стрілецькому полку 141 стрілецько-гвардійській дивізії, в 65 автошколі, 2 повітряна дивізія,в 34 автополку, в 94 гвардійському штурмовому полку та в 95 гвардійському полку. В грудні 1941 р. прибув на фронт в 141 гвардійську дивізію, з запеклими боями і великими втратами вели бій на р.Ока. Наша частина прорвала оборону і зайняла ряд населених пунктів і міст Орловської області: Мценськ, Новосіль, Єфемово.
18 лютого 1942 р. німецька розвідка дізналась, що до нас іде підкріплення живою силою, боєприпасами і танками. Ворог вирішив піти в наступ, замкнути кільце, взяти нашу дивізію в полон.
Було похмуро, сонце тільки пробивалося через хмари. 12 година дня. Дивимося зі своїх укріплень  на нас з двох боків наступають танки, а за ними солдати. Нами було підбито два танки. Німецькі солдати пішли в атаку, всі з автоматами, а ми з гвинтівками з надітими штиками. Роздається команда «Вперед за Батьківщину», «За Сталіна». Іде великий бій.
 Мого товариша Сороку Т. було поранено із шрапнелі, а потім і мене у дві ноги. На допомогу нам були кинуті всі резерви: танки, солдати. Наші війська перемогли.
 Отямився я у сан часті (колгоспнім сараї), мені зробили перев’язку; записали моє прізвище і готували до відправки в польовий госпіталь. В сан часті побачив і свого земляка, який був тяжко поранений у спину, і нічого не міг відповісти.  Його готували в першу чергу відправляти в госпіталь, робити операцію. Пролежав я  у різних містах, госпіталях, після 8 місяців лікування був демобілізований інвалідом Ш групи.  Україна була зайнята Німеччиною. Мене було направлено в Єршовський район колгосп «Красноармієць» Саратовської області.  Я пройшов комісію і мене визнали придатним до військової служби, тільки не в стройовій частині. Направили мене в 43 році в авіаційне училище м. Енгельс Саратовської області. Ми вивчали матеріальну частину літаків, кулемети, гвинтівки, азбуку Морзе, радіостанції, ракурси і вигляд ворожих літаків, бо від цього залежали наші долі і життя.  Після того, як ми здали екзамени, нас перевели в запасний полк. Я був молодшим авіа спеціалістом у званні гвардії сержант. У середині 44 року нас готували до вильотів на англійських літаках. Літали на цих літаках, вивчали матеріальну частину, вели радіозв’язок з землею азбукою Морзе, робити стрибки з літаків, навчилися складати правильно парашути, вели стрільбу по наземних цілях. Все це робили на полігоні у запасному авіаполку. З Англії літаки у наш полк так і не надійшли і нас відправили на інший фронт.
Брав участь у повітряних боях над Бреславом та Берліном. 9 Травня 45 року наша частина дислокувалася в Чехословаччині, потім в Угорщині, а в 1947р. в Радянському Союзі.
Мене демобілізували за станом здоров’я. Навчався спочатку на рахівника, а потім - в Нікопольському учительському інституті. Після його закінчення у 1953 р. був направлений вчителем фізики і математики в Єлизаветівку. Потім закінчив Криворізький педінститут. В Єлизаветівській школі працював з 1953 по 1983 рік. Зараз знаходжуся на заслуженому відпочинку."
Семенча Андрій Полікарпович нагороджений медалями: "За взятие Берлина", "За освобождение Праги", "За победу над германией в Великой Отечественной войне 1941-1945гг"



Кістриця Іван Васильович 

Кістриця Іван Васильович народився 1924 року в с. Єлизаветівка, українець.


Іван Васильович згадує, що коли радянські війська оволоділи обласним центром України містом Дніпропетровськ і одночасно зайняли другий великий оборониq geyrn  на правому березі Дніпра місто Дніпродзержинськ.

Ворожі війська на протязі декількох місяців укріплювали місто Дніпропетровськ. Але вороги не витримали ударів радянських військ і їх оборона була прорвана. 
Страшна війна забрала батька Івана Васильовича. Після закінчення війни Іван Васильович працював учителем трудового навчання в Єлизаветівській школі.

Кістриця іван Васильвич нагороджений медаллю "За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945гг та іншими урядовими нагородами. "
 

Каргін Іван Михайлович

Каргін Іван Миколайович народився у сім'ї донських козаків 14 березня 1915 року в хуторі Кружиліно Басковського району Ростовської області. Після закінчення 7 класу вступив до Тамбовського військового кавалерійського  училища. Закінчивши  його, працював у різних містах Радянського Союзу. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, він працював у Білорусії. З 22 червня 1941 року по 10 травня 1945 року воював на різних фронтах.  День Перемоги зустрів у Празі, мав звання майора. На війні він зустрів свою майбутню дружину Мартишко Антоніну Кирилівну. Після війни продовжував службу на Кавказі до 1949 року. По закінченню служби сім'я Каргіна приїхала в село Єлизаветівка на батьківщину дружини.  Спочатку працював на різних посадах а згодом був прийнятий викладачем військової підготовки та фізкультури в Єлизаветівську СШ.  Дружина працювала фельдщером у сільській лікарні. В період своєї роботи вчителем Іван Михайлович кожне літо організовував  екскурсії для учнів по рідному краю, по визначних містах України. Майор запасу, активний учасник Великої Вітчизняної війни. Мав чотири поранення. Має ряд урядових нагород: Орден Бойового Червоного прапора, Орден Олександра Невського, медалі:  "За отвагу",  "За победу над Германией", "За оборону Киева", "За оборону Кавказа". Мав чотири поранення.

Пацьора Григорій Юхимович

Пацьора Григорій Юхимович народився 28 липня 1919 року. На фронт пішов у вересні 1943 року.
На війні було три товариша: Даніч Анатолій з Сумської області, Луговий Микола і Віденко Микола з Полтавської області.
Брав участь у форсуванні Дніпра, звільняв від окупації населені пункти Кіровоградської області в складі 41 гвардійської дивізії, був у 126 полку кулеметником.
14 листопада 1943 року був тяжко поранений. Одержав наскрізне кульове поранення правої половини грудної клітини, контузію і осколкове поранення в голову. Лікувався в госпіталі м. Баку. Після лікування знову служив в діючій армії 8-го окремого саперного полку, а потім в 52 саперній бригаді.
Демобілізувався 30 листопада 1945 року. Працював директором, а потім завучем Благовіщенської восьмирічної школи до 1955, а з 1955 року до пенсії працював учителем математики Єлизаветівської СЗШ.
Пацьора Григорій Юхимович нагороджений медалями: "За отвагу", "За победу над Германией"
 


 

Чумак В'ячеслав Йосипович

Чумак В’ячеслав Йосипович народився в 1902 році в Павлоградському районі. До війни в 1937-38 роках працював директором Петриківської школи.  Потім послали в Бессарабію, де його і застала війна. В’ячеслав Йосипович був рядовим. Пройшов з боями великий шлях від Молдови до Дніпропетровська.
Три роки він не знав, де знаходиться його сім’я. Коли його дружина Зінаїда Яківна дізналася, що місто Дніпропетровськ звільнено від ворога, почала писати скрізь листи. Вони довго не могли знайти один одного, але все ж таки знайшли. 
Під м. Львів 14 липня 1943 року був поранений в ногу. Тиждень пролежав в лікарні непритомний. Йому ампутували ногу. В лівій руці два осколки. 
За форсування ріки Дніпро командир об’явив подяку..
Після війни працював в Петриківці директором школи. Потім переїхав в Єлизаветівку, де працював вчителем.
Чумак В'ячеслав Йосипович  нагороджений медалями: "За отвагу", "За победу над Германией"
Категорія: Мипам'ятаємо! Ми гордимося! | Додав: elpetra (08.05.2011)
Переглядів: 1307 | Теги: Каргін Іван Михайлович, Пацьра Григорій Юхимович, Семенча Андрій Полікарпович, Чумак В'ячеслав Йосипович, Кістриця Іван Васильович | Рейтинг: 5.0/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вітаємо Вас на нашому сайті!
Наша адреса
51831
Дніпропетровська обл.
Петриківський район
село Єлизаветівка
Центральна площа,3
тел. (805634) 23116
elisshkola@i.ua
Пошук
On-line годинник
Календар свят

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання


Новини освіти

Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтів - uCoz