Семенча Андрій Полікарпович

Семенча Андрій Полікарпович народився 12 грудня 1923 року. В довоєнний період навчався в 10 класі, а потім працював у колгоспі «Перше Травня».

Із спогадів Андрія Полікарповича: "  В серпні 1941 року був призваний в ряди Радянської Армії. Спочатку був в 54 запасному стрілецькому полку 141 стрілецько-гвардійській дивізії, в 65 автошколі, 2 повітряна дивізія,в 34 автополку, в 94 гвардійському штурмовому полку та в 95 гвардійському полку. В грудні 1941 р. прибув на фронт в 141 гвардійську дивізію, з запеклими боями і великими втратами вели бій на р.Ока. Наша частина прорвала оборону і зайняла ряд населених пунктів і міст Орловської області: Мценськ, Новосіль, Єфемово.
18 лютого 1942 р. німецька розвідка дізналась, що до нас іде підкріплення живою силою, боєприпасами і танками. Ворог вирішив піти в наступ, замкнути кільце, взяти нашу дивізію в полон.
Було похмуро, сонце тільки пробивалося через хмари. 12 година дня. Дивимося зі своїх укріплень  на нас з двох боків наступають танки, а за ними солдати. Нами було підбито два танки. Німецькі солдати пішли в атаку, всі з автоматами, а ми з гвинтівками з надітими штиками. Роздається команда «Вперед за Батьківщину», «За Сталіна». Іде великий бій.
 Мого товариша Сороку Т. було поранено із шрапнелі, а потім і мене у дві ноги. На допомогу нам були кинуті всі резерви: танки, солдати. Наші війська перемогли.
 Отямився я у сан часті (колгоспнім сараї), мені зробили перев’язку; записали моє прізвище і готували до відправки в польовий госпіталь. В сан часті побачив і свого земляка, який був тяжко поранений у спину, і нічого не міг відповісти.  Його готували в першу чергу відправляти в госпіталь, робити операцію. Пролежав я  у різних містах, госпіталях, після 8 місяців лікування був демобілізований інвалідом Ш групи.  Україна була зайнята Німеччиною. Мене було направлено в Єршовський район колгосп «Красноармієць» Саратовської області.  Я пройшов комісію і мене визнали придатним до військової служби, тільки не в стройовій частині. Направили мене в 43 році в авіаційне училище м. Енгельс Саратовської області. Ми вивчали матеріальну частину літаків, кулемети, гвинтівки, азбуку Морзе, радіостанції, ракурси і вигляд ворожих літаків, бо від цього залежали наші долі і життя.  Після того, як ми здали екзамени, нас перевели в запасний полк. Я був молодшим авіа спеціалістом у званні гвардії сержант. У середині 44 року нас готували до вильотів на англійських літаках. Літали на цих літаках, вивчали матеріальну частину, вели радіозв’язок з землею азбукою Морзе, робити стрибки з літаків, навчилися складати правильно парашути, вели стрільбу по наземних цілях. Все це робили на полігоні у запасному авіаполку. З Англії літаки у наш полк так і не надійшли і нас відправили на інший фронт.
Брав участь у повітряних боях над Бреславом та Берліном. 9 Травня 45 року наша частина дислокувалася в Чехословаччині, потім в Угорщині, а в 1947р. в Радянському Союзі.
Мене демобілізували за станом здоров’я. Навчався спочатку на рахівника, а потім - в Нікопольському учительському інституті. Після його закінчення у 1953 р. був направлений вчителем фізики і математики в Єлизаветівку. Потім закінчив Криворізький педінститут. В Єлизаветівській школі працював з 1953 по 1983 рік. Зараз знаходжуся на заслуженому відпочинку."
Семенча Андрій Полікарпович нагороджений медалями: "За взятие Берлина", "За освобождение Праги", "За победу над германией в Великой Отечественной войне 1941-1945гг"

Кістриця Іван Васильович 

Кістриця Іван Васильович народився 1924 року в с. Єлизаветівка, українець.

Іван Васильович згадує, що коли радянські війська оволоділи обласним центром України містом Дніпропетровськ і одночасно зайняли другий великий оборониq geyrn  на правому березі Дніпра місто Дніпродзержинськ.
Ворожі війська на протязі декількох місяців укріплювали місто Дніпропетровськ. Але вороги не витримали ударів радянських військ і їх оборона була прорвана. 
Страшна війна забрала батька Івана Васильовича. Після закінчення війни Іван Васильович працював учителем трудового навчання в Єлизаветівській школі.
Кістриця іван Васильвич нагороджений медаллю "За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945гг та іншими урядовими нагородами. "  

Каргін Іван Михайлович

Каргін Іван Миколайович народився у сім'ї донських козаків 14 березня 1915 року в хуторі Кружиліно Басковського району Ростовської області. Після закінчення 7 класу вступив до Тамбовського військового кавалерійського  училища. Закінчивши  його, працював у різних містах Радянського Союзу. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, він працював у Білорусії. З 22 червня 1941 року по 10 травня 1945 року воював на різних фронтах.  День Перемоги зустрів у Празі, мав звання майора. На війні він зустрів свою майбутню дружину Мартишко Антоніну Кирилівну. Після війни продовжував службу на Кавказі до 1949 року. По закінченню служби сім'я Каргіна приїхала в село Єлизаветівка на батьківщину дружини.  Спочатку працював на різних посадах а згодом був прийнятий викладачем військової підготовки та фізкультури в Єлизаветівську СШ.  Дружина працювала фельдщером у сільській лікарні. В період своєї роботи вчителем Іван Михайлович кожне літо організовував  екскурсії для учнів по рідному краю, по визначних містах України. Майор запасу, активний учасник Великої Вітчизняної війни. Мав чотири поранення. Має ряд урядових нагород: Орден Бойового Червоного прапора, Орден Олександра Невського, медалі:  "За отвагу",  "За победу над Германией", "За оборону Киева", "За оборону Кавказа". Мав чотири поранення.

Пацьора Григорій Юхимович

Чумак В'ячеслав Йосипович