У осінній романс позліталися ноти

І природа сама мінусує літа,

Жовте листя спадає на жовтому фото,

З нього дивиться мама – свята й молода.

Серед білих снігів дві волошки у полі,

Дві блакитні зорі у полоні пітьми,

Це від матері нам залишається погляд,

Щоб в дитинство своє поверталися ми.