Неділя, 23.09.2018, 07:29
Вітаю Вас Гість | RSS

Єлизаветівська СЗШ

Міні-чат
Наше опитування
На що ти зазвичай витрачаєш свій вільний час?
Всього відповідей: 133
Прогноз погоди
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Географія сайту
Статистика з 07.12.2015

Flag Counter

Каталог файлів

Головна » Файли » Сценарії шкільних свят [ Додати матеріал ]

Дай, бабусю, поцілую сивину твого волосся...
26.02.2011, 00:25

Свято відбувається у шкільній світлиці, оформленій в народному стилі. На стіні висить плакат із назвою свята.

Діти‚ одягнені в українські костюми, стоять на сцені.

 

Учитель. Добрий день‚ шановна родино‚ любі друзі‚ шановні гості.

Сьогодні, цього гарного весняного дня‚ у нас особливе свято. Ми назвали його «Дай‚ бабусю‚ поцілую сивину твого волосся».

Бабуся — це найближча для кожного з нас людина‚ це мати нашої матері чи батька. Вона заслуговує на подвійну шану та низький уклін за недоспані ночі‚ натруджені руки‚ смуток у  очах.

Вже срібні роки заплітаються їй в коси‚

Вже діти дорослі, онуки ростуть,

А серце таке молоде ще і досі‚

І руки спочину ніяк не знайдуть.

Пахнуть руки її паляницями,

Кропом‚ стравами і пшеницею,

Пахнуть рученьки м’ятою-рутою,

Пахнуть хатою незабутою,

Пахнуть руки її огірочками,

Свіжовипраними сорочками,

Пахнуть рученьки ніжною ласкою‚

Онучаток маленьких колискою,

Непомічені, вкрай натруджені,

Невідзначені, хоч заслужені.

Вибігає хлопчик.

І-й хлопчик (вигукує).

Гайда‚ хлопці‚ всі до мене‚

Гарні чоботи є в мене!

Вибігають інші хлопчики, шикуються в одну шеренгу.

І-и хлопчик. Яка у тебе вишиванка!

І-й хлопчик. Це мені бабуся вишивала.

З-й хлопчик. А які гарні чоботята!

І-й хлопчик. Це мені бабуся подарувала.

Звучить музика. Хлопчики танцюють «Гопачок».

1-й учень. Подивіться, подивіться, Як прикрашена світлиця! Правда‚ діти‚ гарно тут? Квіти в горщиках цвітуть.

2-й учень.

Красиво і світло у нашій світлиці,

Примули на вікнах стоять вогняні,

Сьогодні у школі бабусине свято‚

1 хочеться вас привітати мені.

Учениця.

Добрий день‚ бабусю дорога моя!

Це для тебе сонечко лагідно сія...

Ласкою повняться рученьки твої.

Я люблю твій голос — теплий‚ дорогий!

В нім землі моєї срібні голоси‚

Дружби і любові‚ ласки і краси.

Назбираю в лісі квітів сон-трави,

Дорога бабусю‚ літ за сто живи.

У моєму серці — слід твоїх пісень.

1 кажу: «Добридень! Добрий тобі день!»

Учні. Вслухаймося в ці слова: бабуся‚ бабусенька, бабуня‚ бабулечка, бабця‚ бабусечка. Які вони ніжні‚ красиві, лагідні, пестливі.

Бабця — невтомна трудівниця, скарбниця мудрості нашого народу‚ хранителька звичаїв та обрядів, цікавих казок‚ які вона нам розповідає щовечора перед сном. Ці казки теплим вогником нашого дитинства зігріватимуть нас у житті.

Як зростем великі‚ то збудуєм хату‚

Всіх бабусь запросим у одну кімнату.

1 для них‚ стареньких, там влаштуєм свято.

Запросим у гості соловейків з гаю‚

Нехай для стареньких красно заспівають,

Щоб бабусі знали‚ що онуків мають.

Внуки‚ як дубочки, внучки‚ як смерічки.

Ще заждіть, бабусі‚ зачекайте трішки‚

Виростуть на поміч онучки-потішки.

Я щодня Пречистій молюся за тебе‚

Щиро прошу ласки у Бога із неба‚

Бо ще дуже довго бабусеньок треба.

Бабуся прожила на світі удвічі більше за наших маму і тата. Бачила в житті удвічі більше за них. 1 ми удвічі дорожчі для неї‚ бо ми — діти  її дітей. Бо ми — її онучата, дівчатка й хлоп’ята. Бо ми — її пташенята, ластів’ята, нехай іноді й поросята.

Учень. І коли це бабуся мене називала поросятком?

Учениця. Напевно тоді‚ коли ти був бруднулею!

Учень. Згадав! Це було тоді‚ коли я

Заталапав чоботята.

1, щоб сховатися від тата‚ —

До бабусі утікав!

А вона посварить, покричить,

Поцілує та й мовчить.

Чи сюди‚ чи туди‚

Чи то хліба‚ чи води‚

Чи сорочку, чи штанята, —

Все до бабці‚ не до тата:

Там безпечно від біди.

1 щасливий той живе‚

В кого бабця люба є:

Той біди вже не зазнає‚

Бо бабусенька скрізь дбає.

Учениця. А дбає про нас бабуся тому‚ що ми її кровиночка. Правду кажуть у народі: «Справжні діти — це онуки».

Бабусенька, бабуся‚ невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе‚ останньою краплиною води поділиться. Нерідко бабусі замінюють нам тата і маму. Адже наші батьки за щоденними турботами не мають часу відповідати на всі наші «Чому?» От і доводиться звертатися до бабусі. А вона встигає все.

Учні виконують пісню «Бабусі», сл. І.Шаферана, муз. Є.Птичкіна.

В нас сім’я маленька, дружна й веселенька,

Бо керує нами справжня голова‚

Що про всіх нас дбає‚ всіх оберігає

1 для всіх знаходить теплії слова.

Приспів:

Бабця-бабуся, ти моя рідненька,

Бабця-бабуся, дорога моя‚

Бабця-бабуся, ти для всіх нас ненька‚

Зігріва серденько доброта твоя.

Варенички з сиром дідові готує‚

Найгарнішу блузку мамі вишива‚

Наукову працю таткові друкує‚

А мені гарненьку пісеньку співа.

Приспів.

І такі бабусі є у кожній хаті.

Тож давайте всіх до купочки зберем

1 влаштуєм бабцям найпишніше свято‚

Бо без них‚ повірте, всі ми пропадем..

Приспів.

Учень. Загляньмо в бабусині очі. Які вони щирі! В них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра і любові. І хоча горе не обходило бабусиної хати‚ але особливим теплом світяться очі бабусі тоді‚ коли приїздять до неї онучата.

Учениця.

Бабусина доля — Яка та тополя,

Що посеред степу В небо порина.

Вітер гне тополі‚ Заметілі в полі.

Так біліє в бабці сивина.

Наткало їй горя  Як два Чорних моря —

То роки нужденні, То шляхи біди.

Тільки і світало, Як пшеницю жала‚

Та як повертались Доньки і сини.

А іще світало, Як защебетали            

У дворі онуки‚ Наче ластівки.

Бабусина доля — Як в степу тополя‚

А над нею небо‚ як віки.

Учні. Кажуть‚ що бабусі більше люблять онуків‚ ніж власних дітей. Вони з любов’ю передають їм свої уміння. Колись від бабусь онучатка

вчилися прясти‚ ткати‚ шити‚ вишивати, бавити немовлят і виконувати домашню роботу.

Наш народ здавна шанує бабусь і склав про них багато прислів’їв.

Хто бабусю має‚ той потіху знає.

Бабця скаже‚ як зав’яже.

Там бабусині руки‚ де онуки.

Бабусине слівце — плідне деревце.

Кожен із нас дуже любить свою бабусю. 1 каже: «Моя бабуся — найкраща».

Моя бабуся люба‚ гарна й мила‚

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас‚ дітей.

Дай‚ бабусю‚ поцілую Сивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію Снігом вибілені коси.

Скільки в бабусеньки з нами турбот!

Варить бабуся нам добрий компот.

Скільки в турботах її різних умінь.

Рідна бабусенько, сядь відпочинь,

Ми тобі пісню зараз почнем‚

Дружно з бабусею всі ми живем.

Діти виконують пісню «Бабця спить», сл. К.Беряєвої, муз. Б.Гірського.

Ходить тиша в теплих капцях‚

Задрімала в кріслі бабця.

А годинник цокотить,

Бабця спить‚ бабця спить.

А годинник цокотить, цокотить, цокотить:

Тік-так, тік-так,

Бабця спить‚ бабця спить.

Щоб рідненькій було тепло

Я укрию її пледом.

Не стрибай, мій м’ячик‚ цить.

Бабця спить. Скік-скік (двічі).

Ой ти‚ котик — сіра спинко‚

Вийди з хати на хвилинку,

Бо твій носик муркотить, —

Бабця спить. Мур-мур (двічі)

Учень. Погляньте, як сивина вибілила коси наших бабусь‚ а комусь тільки припорошила скроні‚ і кожна сива волосинка говорить про те‚ що не завжди слухали їх діти й онуки. 1 боліло у бабусь серце за наших мам і тат‚ за нас‚ онуків‚ а волосинки сивіли.

Учениця. Дуже нездужає наша бабуся‚

Я за недужу бабусю боюся.

Каже бабуся: «Уже я стара...»

Каже бабуся: «Вмирати пора...»

Що ти‚ бабусенько, ти молоденька,

Тільки натруджена, трішки старенька.

Я викликаю «швидку допомогу»

1 виглядаю машину з-за рогу.

Потім з рецептом біжу до аптеки.

Зараз‚ бабусенько, тут недалеко...

Дайте цілющих настоїв трави!

Випий‚ бабусю‚ сто років живи!

Учень. Без бабусь ми ні туди і ні сюди. Бабця — це енциклопедія і довідник в одній особі. Послухайте.

Учень. Добре вчилася Софійка,

Добре вчилася Гафійка.

А чому це в них‚ дивись‚

Раптом двійки завелись?

Звідки двійки у Софійки?

Звідки двійки у Гафійки?

Кожна скаже це сама‚

Таємниці тут нема.

От розказує Софійка:

— Через те у мене двійка‚

Що послали в нас бабусю

Аж на місяць в місто Львів.

Там такі відкрились курси

Навчання бухгалтерів.

А чого навчатись їй?

Зовсім зайве діло.

Вже вона задачник мій

На зубок завчила.

А самій мені‚ хоч плач‚

Не рішить ніяк задач.

 

Учень. Ми дуже любимо своїх бабусь‚ допомагаємо їм у всьому. Та шани і допомоги заслуговують не лише рідні бабусі‚ а й чужі‚ бо це бабусі твоїх друзів чи однокласників, сусідів чи зовсім незнайомих людей.

Учень. На автобусній зупинці

Зустрічав бабусю внук.

Із села несе гостинці,

То нехай не трудить рук.

Внучок зробить добрий вчинок‚

Він зустріне, привіта...

Піднесе важку корзину,

Бо така кругом сльота.

На зупинці все у русі:

Із автобусів тісних

Раз у раз якісь бабусі

Вибираються на сніг.

Дві виходили — стогнали,

Три виходили — упали.

А одна зламала ногу‚

Викликали «допомогу»!

Внук глядів‚ як на спектаклі,

Поки ноги не поклякли.

Налічив, немов на сміх‚

Сорок сім бабусь чужих‚

А своєї все нема‚

Наморочився дарма.

Подивився на годинник

1 лайнувся: от діла‚

Був зробив би добрий вчинок‚

Та бабуся підвела.

Учениця. Нелегкий життєвий шлях бабуся долала не сама. Її опорою‚ допомогою і підтримкою завжди і в усьому (чи то дітей ростити‚ чи онуків няньчити) був дідусь. Він‚ сивочолий і поважний, мовчазний і розумний, завжди підставляв своє міцне плече у важку хвилину. А зараз дідусь і бабуся‚ немов голуб з голубкою, воркують біля своїх онучат.

Учень читає вірш.

Голубчики. Якось вдень на старість літ‚

Посварились баба й дід‚

А тоді‚ як діточки,

В різні боки та в кутки.

Дід мовчить: уперся він‚

Мов кілочок той і тин.

Не говорить і стара.

Вже обідати пора‚

Вже спустилася пітьма‚

А розмовоньки — нема.

Баба з роду говірка,

Ця мовчанка їй тяжка. ‚

Розтуля вона вуста‚

В діда лагідно пита:

— Ти‚ старий‚ учора чхнув? Дід удав‚ що не почув.

— Чхнув чи ні? — стара ізнов.

—Чхнув... То що?

— То будь здоров!

Засміявся дід в отвіт —

Помирились баба й дід.

1 сидять вони укупці —

Голубочок при голубці.

Учениця. Любі‚ добрі‚ ласкаві бабусі‚ низький вам уклін та щире «спасибі» за вашу невтомну працю‚ таку потрібну, але іноді непомічену та неоцінену. Ми вас любимо!

Прийміть у подарунок ці вірші і пісню. Нехай вони будуть хоч невеличкою платнею за ваші недоспані ночі.

Звучить пісня «Бабусин сон», сл. і муз. Б.Гірського.

В хаті тепленькій

Стихла розмова.

Сняться старенькій

Сни колискові.

Сняться бабусі Діти і внуки‚ —

Не надивлюся На її руки.

Все вони можуть‚ Все вони вміють‚

Треба — поможуть, Просиш — посіють.

Ви нас водили‚ Ви нас носили‚

Бога молили‚ Ласки просили.

Учень. Свою бабусю я знаю з давніх пір‚ Її обличчя любе‚ її ласкавий зір. Замислиться бабуся‚ зажуриться на мить‚ 1 знов‚ дивись‚ сміється, ласкаво гомонить. Та над усе найбільше сподобались мені Її ласкаві руки‚ умілі та міцні. Оцій руці хорошій робота не важка‚ Бо в’яже‚ варить‚ пише бабусина рука. Буває‚ щось пошиє‚ ви скажете: краса. Вона робити вміє ну просто чудеса. 1 я в бабусі руки цілую залюбки, Вони немов співають, розказують казки. Я слухаю бабусю‚ я весь мов уві сні. Розумні, ніжні руки‚ умілі та міцні.

Учень. Я своїй бабусі пісню заспіваю, Вона для мене сонечко й краса‚ — Подібної до неї я не знаю‚ Коли б зшукав всю землю й небеса.

Учень у супроводі бандури виконує пісню на слова І.П.Котляревсь-кого «Де злагода в сімействі...».

Учениця.

Богородице-Мати! 0 Пречистая Діво!

Тобі дяку складати Я беруся несміло.

Я молюся до тебе  За татуся і неньку‚

Зачинательку роду‚За бабусю рідненьку.

Даруй‚ Матінко Божа‚ Їй життя довге й миле.

Кожна днина пригожа Додає їй хай сили!

Хай ніколи бабуся Наша горя не знає‚

Поможи їй‚ молюся‚ Преподобна, благаю!

Любов наша до неї Завжди світла й чиста.

Молю серцем‚ душею‚ Будь же з нею‚ Пречиста!

Лунає пісня «Аве‚ Марія», муз. Ф.Шуберта. Дівчатка виконують танець зі свічками.

Учень. Побажаєм вам сто років жити

Без горя‚ сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров’я

На многії літа‚ назавжди!

Усі разом. Хай в житті вам радість буде‚

Процвітайте, як той цвіт.

Дай же‚ Боже‚ любим бабцям

Многих‚ добрих‚ щасливих літ!

Категорія: Сценарії шкільних свят | Додав: elpetra | Теги: Бабуся, рідненька, Найкраща, Вітання
Переглядів: 7311 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вітаємо Вас на нашому сайті!
Наша адреса
51831
Дніпропетровська обл.
Петриківський район
село Єлизаветівка
Центральна площа,3
тел. (805634) 23116
elisshkola@i.ua
Пошук
On-line годинник
Календар свят

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання


Новини освіти

Copyright MyCorp © 2018
Конструктор сайтів - uCoz